Про трьох братів Самарських. дума XVII ст (Егор Мовчан)/ ДУМА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ САМАРСЬКИХ (ТРИ БРАТИ САМАРСЬКІ) Українська народна пісня У річки Самарки, У криниці Салтанки, Там усі поля самарські пожарами погоріли, Тільки не горіло два терни дрібненьких, Два байраки зелененьких, Бо там подлі їх лежало три брати рідненькі: То вони постріляні, Порубані, На рани смертельнії знемагали, Що у їх рани рубанії кров’ю ізійшли, А стрілянії до серця при[й]шли. Промовить старший брат до середульшого словами, Обіллється дрібними сльозами: «Коли б ти, братіку, добре дбав, Щоб ти на ноги козацькії вставав, Збанок козацький у руки брав, До криниці Салтанки прихожав, Холодної води набирав, Наші б рани козацькії смертельнії промивав». Середульший брат тоє зачуває, Словами промовляє: «Як же мені, брате, на ноги козацькії вставати? Що у мене ноги козацькії порубані, Руки козацькії постріляні, Голова козацькая моя побита, — Попросимо ми свого меншого брата, Нехай наш найменший брат на ноги козацькії вставає, У тонкії войськовії суремки заіграє, То будуть козаки чистим полем гуляти, Будуть наші ігри козацькії зачувати, Будуть вони до нас приїжджати, Будем ми добре дбати, Отцеві і матері в землю християнськую поклон передавати. Щоб нас отець і мати добре знали, Вони б до нас приїжджали, Вони б нас хорошенько поховали». Менший брат теє зачуває, Словами промовляє: «Брати мої милії, Як голубоньки сивії! Чи не ті ж мене саблі турецькі порубали, що і вас? Чи не ті ж мене стрілки-яничарки постріляли, що і вас? Як вам, братця, не можна на ноги козацькії вставати. Так же і мені. Хоч я, братця, буду в тонкії суремки жалібненько іграти, То будуть турки-яничари, Безбожні бусурмани, Чистим полем гуляти, Будуть наші ігри козацькії зачувати, Будуть до нас приїжджати, Будуть нам живйом каторгу завдавати. Лучче нам, братця, оттут в чистім полі помирати, Отця і пані-матки, І родини сердечної В очі не видати»... Стала чорная хмара на небі наступати, Стали козаки в чистім полі помирати, Стали свої голови козацькії в річці Самарі покладати... Чим тая Самарка стала славна, Що вона много війська козацького у себе видала.