Стара козацька байка: Наскочила якось сотня янучар на невеличке село, кілька десятків хаток, в Приоріллі. Оточили село, з годину спостерігали в засідках - наче нічого небезпечного немає, в городах пораються жінки, їм діти допомагають, бабусі у дворах лад наводять. Чоловіків немає. Легка здобич. Можна починати. Тільки наблизились ближче до села - люди побачили небезпеку і хто куди, та тікати нікуди, оточене село з усіх боків. А тут кілька хлопчаків з криками "діду поможи", побігли до маленької хатинки на 2 вікна, що стояла край села. Цікаво стало мурзі сотенному, що ж там за дід такий живе і він сам поїхав до тієї хатки. Підїзжає, коли дід, вже на подвір'ї стоїть і хлопчаки біля нього. Глянув мурза на того діда, а там дивитися ні на шо - весь згорблений, правиця вітсутня по саме плече, ще ока одного немає. Осмілів мурза, показує своїм нукерам - зупиніться, я сам з дідом розберуся. Заїхав у хвіртку до двору і чує як діти його діду описують - вісокий, двометрового зросту, весь в броні і очі такі страшні палають. Сподобалось мурці, як його діти налякалися і ще більше в сідлі випростався і хизується собою. Дід послухав дітей, кинув погляд на мурзу, а потім і каже одному хлопчику: "ану подай мені дві очеретини з стріхи", а другому каже: "подай цеберку з водою". Діти виконали прохання діда. Дід повільно дістав невеликого ножа, відрізав від очеретин лишне, набрав тути води до половини, потім одну очеретину взяв в рот, а другу в ліву руку. Далі відбулось щось не зрозуміле - дід метнув одну, а за нею і другу очеретину прямо мурці в очі....і запитав у дітей: "так де його страшні очі?". А мурза заревів як бик на бойні, кінь його поніс геть і його янучари кинулись за ним, нічого не розуміючи...єдине зрозуміли, що там така небезпека, що треба тікати звідси. Так старий козак врятував село від погані...двома очеретинками здолав цілу сотню янучар....
Комментариев нет:
Отправить комментарий